Текст песни Вячеслав Хурсенко - Соколята

Крутилось піря на вітру І я згадав негоду ту, В яку мене моя любов Покинула. Виймали жала із грудей Очата двох моїх дітей І вся моя любов на них Рікою хлинула. Зростають у гніздечку соколята, О Боже, ти за все мене прости! О як я їх не хочу відпускати, У простори юнацької мети. В роках моїх така велика сила, Та долю не затримати нічим, — Сини мої візьміть мої вітрила, Та й батька не забудьте поміж тим. Я спав роками у вогні, Біда сивіла на мені, І тільки мати у селі, В сльозах журилася. А я синочків обіймав, І сам у себе запитав, О де ж ти наша доле Забарилася! Зростають у гніздечку соколята, О Боже, ти за все мене прости! О як я їх не хочу відпускати, У простори юнацької мети. В роках моїх така велика сила, Та долю не затримати нічим, — Сини мої візьміть мої вітрила, Та й батька не забудьте поміж тим.
Слова и текст песни Вячеслав Хурсенко - Соколята принадлежит его авторам.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *